Dune: Part Two
Дочекалися! І не дарма – Дені Вільньов зняв продовження «Дюни» так, як було треба – епічно, глибоко, видовищно та незабутнє. Влучно дехто відгукувався, що цей сиквел увійде в історію як епізод «Зоряних війн» оригінальної трилогії Джорджа Лукаса – це фантастика, яка вражає, випереджає свій час та виявляється максимально універсальною за посилами, тому відображає і наше сьогодення також. Які ще ознаки фільму на всі часи є у нової «Дюни», чому її краще називати космічною оперою, та як Тімоті Шаламе перейшов на інший рівень – в рецензії від «Дивиться кіно»
Потрапивши до фременів і відстоявши своє право на життя, Пол Атрід (Тімоті Шаламе) разом із матір’ю леді Джессікою (Ребекка Ферґюссон) ідуть за Стілґаром (Хав’єр Бардем), який впевнений, що веде пророка, Чані (Зендея), яка зовсім не вірить у ці релігійні казки, та іншими фременами до Сієтч Табір – місце під землею, де живуть фремени північного Арракіса, і де леді Джессіка вимушена стати їхньою новою преподобною матір’ю. Після обов’язкового ковтка Живої Води, леді Джессіці відкриваються таємниці її роду та підсилюється впевненість, що вона повинна сіяти серед фременів віру, що Пол – це Муад’Діб, пророк, який змінить світ та приведе фременів до перемоги над Гарконненами, що експлуатують їхній Арракіс.
Поки Пол стає фременом, переймаючи їхні традиції та звичаї і сідлаючи піщаного хробака, барон Володимир Гарконнен (Стеллан Скашґорд) розчаровується у своєму племіннику Раббані (Дейв Батіста) через його неспроможність підчинити Арракіс і зупинити фременів, які постійно нападаються на добичу прянощів. Тому барон посилає на цю планету іншого племінника – молодого Фейд-Рауту Гарконнена (Остін Батлер), нестримного соціопата, вбиваючого все на своєму шляху – якщо не заради вигоди, то для забави. Всі вважають рід Атрідів знищений, окрім доньки імператора Шаддама ІV (Крістофер Вокен) – принцеси Ірулан (Флоренс П’ю). У той же час при нальоті фременів на виробництво прянощі, Пол стикається з Ґурні Галлеком (Джош Бролін), який, виявляється, вижив і став контрабандистом. Усіма своїми силами Пол протистоїть покликанню – відправитися на південь, де його вже чекає мати і фремени-фундаменталісти, адже там він повинен прийняти своє месіанство, та піти проти Гарконненів та імператора не просто пліч-о-пліч із фременами, а як їхній пророк і духовний лідер. Вороття назад вже не буде. Пол це знає і бачить в очах Чані.
Усі, хто критикував першу «Дюну» Дені Вільньова (не ми) за її неквапливість, споглядальність і медитативне розгортання подій, отримали у сиквелі те, чого прагнули – масштаб, динаміку, гостроту та кульмінацію. Однак саме зараз можна оцінити, наскільки Дені Вільнов був правий із обраним темпом і кутом зору першої експозиційної «Дюни», щоб «Дюна. Частина друга» вийшла саме такою – яскравою, захоплюючої, глибоко драматичною і величною. І саме тепер можна припустити, що «Дюна. Частина третя», яку, дуже сподіваємося, Дені Вільньов все ж таки зробить, хоча він і сказав, що хоче взяти від пісків Арракісу певний таймаут, стане справжнім одкровенням у жанрі з поєднанням динаміки священної війни та трагічністю персонажа Пола Атріда.
Продовження «Дюни» починається саме в той момент, в який нас залишили у першій частині – герой разом із своєю матір’ю пізнав глибоке горе втрати батька і йде на зустріч своїй долі. Дені Вільньов дещо прискорив події у своєму фільмі, порівняно із першоджерелом – однойменним романом Френка Герберта. Протягом майже трьох годин хронометражу глядач разом із режисером має можливість дослідити розвиток персонажа Пола Атріда, навіть якщо забув у деталях, що там трапилося на початку історії. І цей розвиток, насправді, вражає – навіть більше, ніж неймовірні краєвиди Арракісу чи шалені поїздки верхи на піщаних хробаках.
На тлі всієї епічності полотна, в якій народ бореться проти тиранії за свої землі та свободу, Дені Вільньов зміг показати драму однієї особистості – досить інтимно, не втративши людяності, тепла і душевності. Тим більше у другій половині цієї картини вражає трансформація головного героя, який, поправши власні бажання та страхи, прийняв свою долю, розуміючи, що вона призведе його до загрозливого абсолюту влади і самого пекла насильства. Коли поряд згасає надія на щастя та любов. Безумовно, Пол Атрід – найпотужніша роль Тімоті Шаламе на сьогоднішній час, і дуже важко її буде перевершити. Вражаючий перехід від хлопця із сумнівами у своїй винятковості на початку до хлопця-воїна, якого сумніви не полишили, а, навпаки, дають йому сили гуманізму та людяності, і потім (найбільш вражаюча переміна) до пророка і месії, який розуміє, що добро та справедливість, які він несе за собою, перетворяться у майбутньому на не менше зло, яке він зараз звалить.
Під стать головному персонажу кожна акторська робота у фільмі особлива та глибока, навіть якщо екранного часу в акторів було замало. Зендея чудового відтворює моральну противагу релігійному запамороченню від очікування пророку, не припиняючи при цьому кохати того, хто ним став, і рятувати його навіть тоді, коли вже зрозуміло, що шлях обраний. Дені Вільньов разом зі сценаристом Джоном Спейтсом, з яким вони і першу «Дюну» писали, значно розширили лінію Чані, і Зендея кидається у цю можливість на повну, не змеркнувши на тлі головного героя.
Ребекка Ферґюсон, здається, єдина, хто може настільки філігранно відіграти поєднання материнської любові та несамовитої цілеспрямованості – якщо перша оберігає та піклується, то друга кидає у саме вирло небезпеки та не вороття. Хав’єр Бардем втілює образ вождя фременського племені, який вірить фанатично та непереможно у месійську роль Пола Атріда. На прикладі цих двох персонажів (хоча й не тільки їх) Дені Вільньов показує, як розвивається релігійний культ – з одного боку, продуманими маніпуляціями старовинними легендами та міфами, а, з іншого боку, сліпою вірою у надію майбутнього, що відкидає будь-які сумніви об’єктивного характеру.
Лінія Гарконненів феєрично яскраво відіграється Стелланом Скашґордом, який продовжує грати барона Володимира Гарконнена наймерзотнішим і найвідразнішим чином, Дейвом Батистою, чий персонаж «Звір» Раббан Гарконнен отримує інші барви розвитку, і особливо Остіном Батлером, який з’являється у ролі молодшого брата Раббана Фейд-Раута (хоча при порівнянні одразу зрозуміло, хто з них справжній звір) і який просто потребував після «Елвіса» ролі такого масштабу і характеру.
Ролі деяких у «Дюні. Частина друга» зовсім нетривалі, і це прикро, але є впевненість, що їм уготовані особливі місця у заключній частині трилогії. Джош Бролін нарешті заспівав і грає дзеркальне відображення фанатизму, що засноване не на релігії. Флоренс П’ю в ролі принцеси Ірулан розумна, розважлива та явно нажахана тією долею, яка перед нею відкривається. Леа Сейду з’являється на зовсім короткий час, але це дуже ефектна сцена з Остіном Батлером, яка обіцяє їй особливу лінію в цій історії. І, головне, пара хвилин у фільмі для Ані Тейлор-Джой дає розуміння, що майбутнє «Дюни» залежить тепер у тому числі й від неї (а Дені Вільньов і досі дивується, як же їм вдалося ховати факт появи акторки у сиквелі аж до останнього).
Усі ці дивовижні за розмахом і епічністю події фільмує камера Грега Фрейзера, і у глядача не один раз перехоплюватиме подих. Уся «Дюна. Частина друга» знімалася камерами IMAX і для найбільших екранів, які можна собі уявити. І зараз класна деталь для українських глядачів – у зйомках були використані об’єктиви виробництва компанії IronGlass, які зроблені в Україні, у тому числі вже за часів повномасштабного вторгнення. Можна розгледіти кожну піщинку, яка пробігає крізь руки Пола Атріда, або кожний сумнів на його чолі при крупних планах. Але величніші піски Арракісу, тоталітарний світ Гарконненів, батальні протистояння або, навпаки, захоплююча дуель між Полом і Фейд-Раутою вражають на повну саме на великому екрані.
А музика не менш вже великого Ганса Циммера, яка виходить із величності не симфонічного оркестру чи чогось подібного, а міксує металеві звуки з мотивами різних східних культур. За музику до першої «Дюни» композитор отримав «Оскар» і ще декілька премій, а за саундтрек до продовження – повторить свій успіх, можна бути впевненими. «Дюна» постає величною не тільки завдяки видовищному візуалу – вона ще і звучить не менш велично – як космічна опера. Відніміть у цього фільму його звук та музичні лінії, які різняться за тональністю «тепло-холодно» в залежності від персонажів, і ви погубите цю «Дюну» разом із всіма видами Арракісу та глибоко влучними акторськими роботами. До речі, Ганс Циммер, який був прихильником роману Френка Герберта ще з дитинства, не припиняв писати музику до «Дюни», навіть коли завершилися зйомки першої частини. А, отже, Дені Вільньов мав велике джерело натхнення для роботи над сиквелом – монументальні, але при цьому щирі та навіть інтимні композиції від Ганса Циммера.
Як нещодавно сказав режисер, він не любить діалоги і постійно їх кромсає. Тому що кіно, на його думку – це мистецтво візуальне, це влада образу, а не слів. «Дюна. Частина друга», як і багато попередніх фільмів цього режисера («Той, що біжить по лезу 2049», «Прибуття» і навіть «Убивця») – яскравий приклад аудіо-візуальної дії. Присутність Бога і водночас культу режисер поселяє у багато непромовлених деталей, владу долі та непримиримість фатуму можна бачити в очах його головного провідника – Пола Атріда, та в емоційності персонажів, які вірять в його месіанство. Абсолютна влада – абсолютне зло. Сліпа віра породжує те, з чим вона веде на боротьбу. Але без неї навряд чи повалиш зло такого розмаху.
«Дюна. Частина друга» – грандіозне кіно своєї епохи, яке визначить подальший розвиток науково-фантастичних фільмів. Дені Вільньов взяв і зробив те, що колись було під силу тільки Джорджу Лукасу та Рідлі Скотту, якими він так захоплюється. Це картина майбутніх поколінь, яка щімко потрапляє у саму серцевину актуального сьогодення. Незрозуміло, коли вийде заключна частина трилогії, але сподіваємося, що священна війна на планеті Арракіс не відобразить аналогічну на планеті Земля.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 29 лютого 2024 р.
Рік: 2024
Жанр: драма, екшн, екранізація, фантастика, пригоди, бойовик
Режисер: Дені Вільньов
Автори сценарію: Дені Вільньов, Джон Спейтс, Френк Герберт
У ролях: Тімоті Шаламе, Зендея, Ребекка Ферґюссон, Хав’єр Бардем, Джош Бролін, Остін Батлер, Флоренс П’ю, Дейв Батиста Крістофер Вокен, Леа Сейду, Стеллан Скашґорд, Шарлотта Ремплінг та ін.
Країна: США, Канада
Хронометраж: 166 хв.
Фото: Кіноманія та Warner Bros. Pictures
