Napoleon
Не дратуйте режисера, що історичні події були зовсім не такі, як він їх малює в своєму новому фільмі. Всі давно знають, що Рідлі Скотт гострий на язик та одразу окреслить вам прямування, куди треба йти. І насправді – це ж не документальний фільм, а режисер є вільним транслювати власний погляд на історію, відштовхуючись від ключових подій. Однак чому його фільм більше схожий на картини, що ожили та будуть розтягнуті на меми, а менше – на захоплюючу історію видатної особистості – в рецензії від «Дивіться кіно»
Із самою юності Наполеон Бонапарт (Хоакін Фенікс) був дуже амбітним і хотів порадувати маму – досягти висот. Тому він першим кидався в бій, і вже зовсім скоро, не без протекціонізму брату Люсьєна (Метью Ніхем), був призначений політичним діячом Полем Баррасом (Тахар Рахім) головним у битві за Тулон. В ній він переміг, як і обіцяв Баррасу та Франції, зухвалістю, хитрістю та силою, після чого отримав звання бригадного генералу. З цього моменту військову, а там і політичну кар’єру Наполеона було не спинити, про що він одразу і заявляв будь-якій важливій та впливовій людині на своєму шляху.
На вечірці у того ж самого Барраса майбутній імператор поклав око на даму з глибоким декольте, яка виявилася дуже розумною, і наступного ж дня підіслала до нього свого малого сина Ежена – за шпагою страченого батька. Наполеон довго не роздумуючи, хоча і стверджуючи, що так робити неможна (повертати холодну зброю родині злочинця), приносить шпагу особисто сім’ї Жозефіни Богарне (Ванесса Кірбі), яка зовсім швидко стане Жозефіною Бонапарт і не менш швидко наставить новому чоловіку зрадливі роги, поки він підкорює Єгипет, уявляючи себе новим Олександром Македонським. Але тоді Жозефіна ще не дооцінювала, ким був Наполеон Бонапарт. Тоді він неочікувано заявився та пояснив їй цю помилку. І надалі, будучи, як ми пам’ятаємо жінкою дуже розумною, вона стане йому вірним другом та адресатом його чисельних листів і в радощах (переможні бої), і в горі (ряд поразок). І навіть розлучення з Жозефіною через неможливість народити йому спадкоємця не вплинуло на подальше спілкування вже імператора та вже не імператриці.
Звичайно, вкласти все насичене життя Наполеона Бонапарта від його сходження на владний олімп до втрати своїх блискучих позицій (причому двічі) в один фільм, навіть якщо він триває 2,5 години, а ти – Рідлі Скотт, мабуть, неможливо. Тому одразу після старту промокампанії фільму той заявив, що є режисерська версія на 4,5 години, яку він називає приголомшливою та сподівається випустити на стрімінгу. Можливо, це і пояснює, яким уривчастим, зім’ятим, гострокутним і рваним виглядає на екрані «Наполеон». Хоча за чутками, епізоди, що не ввійшли до фінального кінотеатрального монтажу сфокусовані у своїй більшості на житті Жозефіни до знайомства з Наполеоном Бонапартом. Почекаємо – подивимося, принаймні точно знаємо, що роль Людивін Саньє, яка грає подругу Жозефіни до часів знайомства з Наполеоном Терезу Кабаррюс, вирізали повністю.
У «Наполеоні» того формату, який можна подивитися в кінотеатрі, час від часу складається враження, що Рідлі Скотт просто веде глядача швидкими темпами від однієї ключової події в житті героя до іншої, якби цитуючи Вікіпедію в авторському ключі, фокусуючись на дивних необов’язкових деталях та плюючи на важливі історичні подробиці. Іноді режисер повільно зупиняється на ліричних або драматичних моментах стосунків Наполеона із Жозефіною, адже саме вони, як заявлено у рекламній кампанії фільму, стрижень всієї історії. Однак Рідлі Скотту точно цікавіше показувати батальні сцени, тому саме ці сюжетні зупинки виконані завзятіше та пристрасніше. Битва під Аустерліцом виглядає як мальовниче побоїще, що захоплює своїм масштабом. Битва при Ватерлоо – натуралістична вражаюча подія, героїзм якої відображений у рівні честі та гідності суперника Наполеона, а не на самому полі бою. Усі батальні сцени зняті видовищно та реалістично. В них була задіяна велика масовка, і через це глядач отримує справжні поля битв, а не намальований на комп’ютері, дещо ляльковий бій. $200 млн від Apple були витрачені не дарма, а похід в IMAX-залу повністю себе виправдає.
Тому так, Рідлі Скотт талановито демонструє гострий, гнучкий розум Наполеона-полководця, його стратегічну прозорливість та великі амбіції самодержця, але відверто пасує перед власною амбітною задачею – вкласти у захоплюючий цільний сторітеллінг несамовиту історію цієї видатної особистості. Тому його «Наполеон» перетворюється у мозаїку кіношматків, які у більшості випадків дуже суперечливі за історичною правдоподібністю (на цьому місці активно плюються особливо французи, а режисер посилає всіх до дупи). Але фільм виглядає дуже яскраво, дякуючи художникам-постановникам, декораторам та костюмерам, та наповнений талановитою музикою Мартина Фіппса, яка повністю підлаштовується під історичну епоху та місця подій. І за результатом «Наполеон» вирулює в щось схоже на кіно силою акторської майстерності двох головних персонажів та більшості другорядних (особливого згадування гідні Тахар Рахім у ролі Поля Барраса та Руперт Еверетт у ролі герцога Веллінгтона).
Без харизми Хоакіна Фенікса не було би на екрані і харизми Наполеона Бонапарта. Однак актор вимальовує свого героя не як історичну глибу, а як людину – він у нього часто комічний, а тому і трагічний, яскраво виділяється на тлі інших своєю інакшістю та обеззброюючою прямотою, яка спочатку сприймається за оригінальність та амбітність, а потім – за варварство та зайву самовпевненість. За словами режисера, він впевнився в тому, хто повинен втілити Наполеона, після того як подивився «Джокера» Тодда Філліпса, хоча і раніше працював з Хоакіном Феніксом у «Гладіаторі» та був високої думки про його акторську майстерність.
Як бачимо у самому фільмі, Рідлі Скотт вважає, що ахіллесовою п’ятою Наполеона Бонапарта була його дружина Жозефіна, у стосунках з якою він перевтілювався із закоханого підлітка у жорсткого тирана та навпаки. Якщо Наполеон знав напевно, що робити, щоб здобути перемогу на полі бою, то при цьому був абсолютно недосвідчений у коханні. У баченні Рідлі Скотта та автору сценарію Девіда Скарпи секс для Наполеона – то більше робота по створенню спадкоємця, тому можна це робити швидко і не знімаючи шпаги, навіть не замислюючись, що коханій потрібно дещо більше. Ванесса Кірбі блискуче демонструє образ розумної красивої жінки, яка, після тривалих страждань та сумнівного особистого життя, нарешті ухопила за хвіст удачу, але прийшла до приниження власної особистості та розчарування у коханні. Акторська робота Ванесси вражає ще більше, якщо згадати, що не вона повинна була втілити Жозефіну (а Джоді Комер), та мала дуже обмежений час для творчого пошуку, після затвердження на цю роль. Однак багатьом давно відомо, на що в акторському плані здатна Ванесса Кірбі. Її Жозефіна – яскравий доказ цієї тези.
Досить неочікуваним виявився той факт, що «Наполеон» Рідлі Скотта можна визначити більше як комедію, а не історичний фільм чи байопік, чи військову драму. Для тих, хто жваво цікавиться історією цей фільм буде і стражданням, і радістю одночасно. Стражданням через вільний стиль режисера з історичними подіями, а радістю – через впізнавання у стрічці головного героя (чи героїні) із чисельних портретів, на яких він був увіковічений. Разом із комічними діалогами або характерними для цієї особистості деталями поведінки, які підсвічує Хоакін Фенікс, отримуємо цікаву трансформацію відомих (непарадних) зображень Наполеона у … сучасні меми в старовинних локаціях авторства Рідлі Скотта. А ще – чимало питань без відповідей, чому ці або інші події трапилися, і що саме рухало у цьому Наполеоном. Але на питання, яке хвилює найбільше українських глядачів, можна одразу дати стверджуючу відповідь – так, Москва у Рідлі Скотта горить, але ні, ви її самі не впізнали би.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 22 листопада 2023 р.
Рік: 2023
Жанр: драма, байопік, історичний фільм, військовий фільм
Режисер: Рідлі Скотт
Автор сценарію: Девід Скарпа
У ролях: Хоакін Фенікс, Ванесса Кірбі, Тахар Рахім, Рупер Еверетт, Марк Боннар, Бен Майлз та ін.
Країна: Великобританія, США
Хронометраж: 153 хв.
Фото: B&H film distribution
