Joker: Folie à Deux
Через п’ять років після прем’єри «Джокера» Тодда Філліпса на Венеційському кінофестивалі, в якому Хоакін Фенікс вже демонстрував, що божевілля та насильство – це шлях ескапизму від жорстких умов соціуму, на тому ж самому місці трапилася прем’єра продовження, в якому автори обіцяли все те саме, але помножене на два (через наявність Леді Ґаґі) та у жанрі мюзиклу. Чому другий раз очікування на вау-ефект виявилися марними і навіть не через вокальні партії – в рецензії від «Дивіться кіно»
Артур Флек (Хоакін Фенікс) потрапив у лікарню Аркхем через п’ять вбивств, серед яких і відомий всім Мюррей Франклін (Роберт де Ніро), що був застрелений прямо на своєму шоу в прямому ефірі. Насправді, вбитих шість, але про останнє Артур каже пошепки, уточнюючи, що задушив подушкою свою матір. Саме там, у лікарні Аркхем, ковтаючи пігулки та терплячі жорсткі знущанні від охоронців, він очікує на засідання суду, яке також буде транслюватися в прямому ефірі, адже Артур тепер кримінальна зірка. Не так давно на телебаченні був випущений документальний фільм про Джокера, тому суд – це просто нове шоу для публіки, де молодий заступник головного прокурору Гарві Дент (Гаррі Лоутер) хоче смертельний вирок, тоді як адвокатка (Кетрін Кінер) впевнена, що саме через матір і психологічну травму у дитинстві Артур Флек має роздвоєння особистості, а його друге «я», Джокер, і скоїв усі ті злочини.
Поки йде підготовка до суду, охоронець Джекі Салліван (Брендан Глісон), який сам дуже полюбляє спів, записує Артура до музичного гуртка, де той знайомиться з Лі (Леді Ґаґа). Вона не зводить з нього захоплених очей, одразу повідомляє, що задивилися до дірок той телефільм, і коли його побачила, то перестала відчувати самотність. Раптово Артур починає чути музику, життя здається менш похмурим, а в Лі він бачить споріднену душу. Ось вони вже разом співають, дивляться кіно, інколи танцюють, і навіть намагаються (насправді чи жартома) втекти з лікарні. Лі запевняє Артура, що у Джокера купа прихильників і не варто прислухатися до порад тих, хто зовсім його не розуміє.
Коли вийшов перший «Джокер» Тодда Філліпса, він, насправді, був сприйнятий не безумовно приязно. Кінопреса досить суперечливо оцінила експеримент режисера по схрещенню супергероїки з атмосферою фільмів «нового Голлівуду», яка ґрунтувалися на соціальній актуальності та психологізмі історії. Але прийшли глядачі, та сказали своє вагоме слово (і не тільки грошима за квиток). І навіть тим, хто спочатку не зрозумів, стало ясно, що «Джокер» із Хоакіном Феніксом (який вже отримав свій «Оскар» за цю роль) – це явище певною мірою унікальне. Картина, що зовсім не схожа на кіно про супергероїв та їхніх антагоністів, темна, жорстка, болюча та похмура, стала не просто новою інтерпретацією культового злодія, за якого братися після Хіта Леджера було досить моторошно, а новим поглядом на всесвіт DC коміксів. Вона стояла наче осторонь цього всього, але була і свіжим ковтком повітря, після черги невдач.
Не одразу Тодд Філліпс погодився на сиквел, хоча майже одразу всі навкруги про нього говорили. А погодившись, довго думав, як зробити його іншим, знову новим і неочікуваним, хоча піти тією ж самою тропкою, просто додавши новий вибуховий інгредієнт у вигляді Харлі Квінн, було простим шляхом. Режисер (і одночасно співавтор сценарію) обрав інший – складніший, ризикованіший, непередбачуваніший. Тодд Філліпс планував зняти продовження так, як це ще не робили в супергероїці – тюремний або судовий мюзикл. Так, в кінокоміксах такого не було, але було в інший жанрах – постійно в глядацькій голові виринає «Чікаго» Роба Маршалла, який, безумовно, більш легковажний, але при цьому і не менш влучний, і музичні номери так само відбуваються в уяві Артура Флека і Лі, як це було із Роксі Харт і Вельмою Келлі. Однак є значима різниця між цими двома картинами – «Чикаго» значно активніше насичений подіями, тоді як в сиквелі «Джокера» майже нічого не відбувається. Тепер, коли вже подивилися фільм і почули всі режисерські «меседжі» в його коментарях, здається, зрозумілим, що така концепція продовження історії була обрана абсолютно обдумано і з певною очевидною метою.
На створення «Джокеру: Божевілля на двох» студія витратила $190 млн (для порівняння – перший «Джокер» обійшовся всього у $60 млн, а у прокаті зібрав більше $1 млрд). Об’єктивно, але з такими відгуками, оцінками преси та глядачів, і, як наслідок, «сарафанним радіо» «Божевіллю на двох» не вдасться себе окупити. Чомусь закрадається думка, що Тодд Філліпс і не дуже очікував на повторення шаленого успіху минулого фільму (але, безумовно, не був би проти цього). Якщо подивилися вже сиквел, то, напевно, знаєте чому. На додачу цієї версії можна згадати заяви режисера, які чітко та безапеляційно говорять, що третьої частини від нього не чекайте (хоча студія зробила собі певну страховку в фіналі), як не чекайте і спін-оффу про Харлі Квін із Леді Ґаґою, який точно був би чимось цікавим.
Упевнені, що Тодд Філліпс мав сміливий та зухвалий план, який, дуже імовірно, студія Warner Bros. навіть не розпізнала (інакше не випустила би в такому вигляді це кіно) – провчити всіх фанатів, які дуже захопилися новим прочитанням Джокера і своїм великим токсичним впливом на кіновсесвіт. Режисер залишився вірним собі, знявши авторську трактовку продовження джокерівської історії, від чого найпалкіші прихильники персонажу будуть максимально роздратовані. Саме тому не чекайте божевілля, адже його у «Божевіллі на двох» майже немає. Не чекайте на Харлі Квінн, адже вона навіть не заявлена ні у назві фільму, ні у самому фільмі (це ім’я взагалі не звучить, а хронометражу для Леді Ґаґі по-злочинному мало). Не чекайте і на суперзлодія Джокера, хоча він-то у назві є, але це кіно – абсолютно і повністю про Артура Флека.
«Божевілля на двох» вийшло ще мрачнішим і жорстокішим за «Джокера». Картина філігранно балансує між двома кольоровими гамами – сірою, холодною, в якій життя постійно б’є героя боляче і часто, та жовто-червоною, теплою, в якій він зустрічає ту, хто радіє його існуванню та наче піклується про нього. Оператор Лоуренс Шер, що знімав і першу частину (і багато інших фільмів Тодда Філліпса), мабуть, один із небагатьох, хто робить цей довгий депресивний фільм цікавим прикладом мистецтва – кадри побудовані майже ідеально, візуал «Божевілля на двох» хочеться скрінити та роздивлятися, кут зйомки та ока камери на одній хвилі із світосприйняттям героя, картинка час від часу відсилає або до відомих мюзиклів, або до сторінок коміксів. Тоді як щодо музичного супроводу Гільдур Гуднадоуттир цього не скажеш. Її композиції у «Джокері» були одкровенням, болючі та колючі як душа самого Артура Флека. Але її музика у «Божевіллі на двох» – це приблизно все те саме, яке намагається пробитися через низку музичних гітів 60-тих років, які переспівують Леді Ґаґа і Хоакін Фенікс.
Неможна сказати, що саме ідея мюзиклу в якості базового жанру для сиквелу «Джокера» була провальною. Абсолютно ні, адже деякі музичні номери додають історії та самому персонажу більшої трагічності та одночасно тепла і зворушливості, чи то і зовсім нагадують глядачеві, що цей фільм все ж таки про Джокера. Герой у гримі з’являється у першій частині фільму найчастіше саме під час музичних номерів, що зображені, як його фантазії на двох із майбутньою Харлі Квінн. Імовірно, провальною була ідея максимально повільної історії про максимально божевільного персонажа, яка інколи відверто впадає в нудьгу та повтори, тому коли Артур Флек з екрану говорить, що більше вже не хоче співати, глядачі вибухають сміхом – не стільки як відмовою від музичних номерів, скільки як протестом проти остаточного «зливу» яскравості героя.
Очікувано, але Хоакін Фенікс у ролі Артура Флека і Джокера, як і раніше, просто неймовірний і до жаху переконливий. Інколи просто не розумієш, як актор не з’їхав із глузду, граючи цього персонажа. В одному кадрі він геніально переходить від суму і болі до сміху та безумства в очах. Це якщо взагалі не казати про лякаючу фізичну форму його персонажа, яку коротко можна описати як «кути Джокера». Леді Ґаґа ідеально не просто вписується у свою героїню, вона підходить на всі 100% під Джокера саме Хоакіна Фенікса, але автори фільму цілеспрямовано сунуть її на другий план, не даючи змоги проявитися на повну. Тому глядач постійно бачить Лі Квінзель, і ніколи – Харлі Квінн, хоча героїня Леді Ґаґі поступово і зазнає перетворення.
«Джокер: Божевілля на двох» не дає глядачам відповідей, на які вони очікують, і навіть не занурює у те саме божевілля як спробу втекти від жорсткої несправедливої реальності, з якої виходу немає. «Божевілля на двох» – це глухий кут історії Джокера, того персонажу, до якого п’ять років тому глядачі проявили безмежність співчуття. Не впевнені, що фанати будуть здатні пробачити такий поворот подій…
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 3 жовтня 2024 р.
Рік: 2024
Жанр: драма, трилер, кінокомікс, мюзикл
Режисер: Тодд Філліпс
Автори сценарію: Тодд Філліпс, Скотт Сільвер та ін.
У ролях: Хоакін Фенікс, Леді Ґаґа, Брендан Глісон, Кетрін Кінер, Гаррі Лоутер, Стів Куган, Зазі Бітц та ін.
Країна: США
Хронометраж: 2 год 18 хв
Фото: Warner Bros.та Кіноманія
