28 Years Later
Сиквел вже легендарного «28 днів потому», яким Денні Бойл колись дав ковток нового життя жанру зомбі-горрор у тому вигляді, як ми всі любимо – лячно, але розумно та метафорично. Нова картина, що вже вийшла прокат по всьому світу – ідеальне продовження, адже рефлексує над новими викликами глобального сьогодення та (особливо) британського соціального ландшафту. Хоча і без Кілліана Мерфі (але з надією на нього), акторський склад викликає захоплення, як і досі свіжий авторський погляд режисера, про що детальніше – у рецензії від «Дивіться кіно»
Пройшло майже 30 років із того часу, як вірус люті став стрімко розповсюджуватися Великобританією та пішов далі. Британська держава не витримала і припинила своє існування. Частина населення ізолювалася на острові, підходи до якого суворо охороняються та у цілому недоступні протягом приливу. 12-тирічного Спайка (Елфі Вільямс) чекає важлива справа – ініціація, яку проходять всі підлітки на острові. Для цього разом із батьком (Аарон Тейлор Джонсон) він відправляється на велику землю, не дивлячись на те, що мати (Джоді Комер), яка хворіє на щось невідоме, категорично проти.
Спайку страшно, але іншого шляху немає – він хоче стати гідним членом острівного суспільства. Разом із батьком вони беруть лук і стріли, адже головна задача, щоб хлопець підстрелив хоча б одного інфікованого. На великій землі дуже гарно і зелено, й Спайк дивується, що можна дивитися у безкрайню даль і зовсім не бачити води. Десь вдалині юнак помічає велике багаття, але батько зовсім неохоче відповідає на питання Спайка та зазначає, що деякі люди на великій землі, які вижили при вірусі, ведуть себе доволі дивно. Пізніше Спайк дізнається, що багаття розводить начебто божевільний старий лікар (Рейф Файнс), якого так не вистачає у комуні, щоб діагностувати хворобу його мами.
Досить тривалий час Денні Бойл зі сценаристом Алексом Ґарлендом мали плани розширити всесвіт постапокаліпсісу, який вони створили у «28 днів потому». Після успіху того фільму 2002 року, що, по суті, дав головний імпульс акторській кар’єрі Кілліана Мерфі, Денні та Алекс розробляли ідеї для картини «28 місяців потому», номінально виступаючи в якості продюсерів у продовженні «28 тижнів потому», яке зняв іспанський режисер Хуан Карлос Фреснадільо. Той фільм своєю атмосферою вписувався у цей дивний кіновсесвіт, в якому вірус люті покосив багатьох мешканців Великобританії та масштабував себе все далі, але ні режисер, ні сценарист не мали особливого впливу на процес через те, що основними правами на історію володіли інші. До речі, саме тому через певний час все ж таки не трапилися «28 місяців потому» – за словами Алекса Ґарленда, він мав дуже робочу ідею для фільму, яка також сподобалась Денні Бойлу, але власники прав на фільм пересварилися між собою і все зупинилося.
Ймовірно, ситуація змінилась. Ймовірно, у режисера та сценариста тепер значно більше прав і бажання йти далі, адже «28 років потому» – це перший фільм із нової трилогії, яку вже майже написав Алекс Ґарленд, але яку не повністю буде знімати Денні Бойл. Наступна картина («Кістяний храм») зараз на стадії пост-продакшену, адже планується до прокату на початку 2026 року, і режисеркою там стала Ніа ДаКоста (суперечливі «Кендімен» і «Марвели» – то її рук справа). До речі, від початку Денні Бойл наполягав, щоб нову трилогію знімав саме Алекс Ґарленд, який на той час вже показав себе класним режисером на прикладі «Ex Machina» і «Анігіляції». Але час йшов, статус продовження все ще був «у розробці», і коли були знайдені $75 млн доларів на цей фільм, Алекс вже активно знімав інше круте кіно – «Повстання штатів».
Варто наголосити, що складно робити продовження того, що з моменту свого виходу стало культовим. Особливо коли сам за це берешся, а не просто спрямовуєш як продюсер. І особливо коли за цей час вийшло стільки різного (добротного і навпаки) на ту ж саму тему – зомбі-постапокаліптику за ці 23 роки, що пройшли з моменту прокату «28 днів потому», експлуатували у масовій культурі дуже щільно. Але хлопці знали свою справу, та зробили майже ідеальне продовження – цікаве, складне, з купою гострих актуальних питань, чудовими героями, який кожен зі своєю історією, насичене неочевидними деталями про новий світ, а ще – неочікувано красиве.
Дивлячись «28 років потому», одразу можна зрозуміти, що це фільм Денні Бойла. Його авторський стиль, який чітко проявився ще у «На голці», а потім відшліфовувся як раз у «28 днів потому», одразу бачиться і у продовженні. Яскрава насичена картинка, незвичні ракурси, швидкий монтаж, динамічне переміщення камери, суб’єктивний близький фокус на головному герої та музика, яку не очікуєш, але яка робить так багато для атмосфери історії (шотландська група Young Fathers створила неймовірний саундтрек, який звучить незвично, але дуже влучно).
У цьому фільмі Денні Бойл знову співпрацює зі своїм улюбленим оператором Ентоні Дод Ментлом, з яким вони знімали і «28 днів потому». І тепер разом вони придумали щось особливе – фільм майже повністю знятий на iPhone, але не на один, а на декілька (від 5-ти до 20-ти). Режисер з оператором придумали особливу схему зйомки, яка дозволяла отримати при монтажі багато ракурсів однієї сцени, а там для Денні було повне роздолля – обирати різні та міксувати їх, через що маємо на екрані дивний ефект – наче 3D, але без нього, і стовідсотково по-деннібойлівські. Режисер сміється, що йому б ніколи не дали стільки грошей на кіно, яке буде зніматися iPhone, якби він не пообіцяв продюсерам і студії якусь залогову вартість. Нею якраз і став Кілліан Мерфі. Так, його не варто очікувати у «28 років потому» (в цьому фільмі він лише продюсер), але автори тизерять його наприкінці наступної картини нової трилогії – «Кістяний храм». «Я б дуже хотів повернутися до цього фільму… Кажу про це щоразу, як зустрічаю Денні чи Алекса. Цей фільм дуже вирізняється на тлі інших, навіть 20 років потому», — ділився Кілліан Мерфі ще у 2022-му році. Однак наразі зовсім нічого невідомо про третій фільм – зовсім незрозуміло, чи буде він знятий, адже все залежить від успіху «28 років потому».
І, до речі, як можна зрозуміти за цим фільмом, що його режисер Денні Бойл, так само і «зчитується» сценарний стиль Алекса Ґарленда. Історія насичена героями зі складними характерами, вона багата на деталі, які начебто необов’язкові, але саме вони наносять багато шарів у це кінооповідання. Філософське підґрунтя, особливий зміст, закладений у кожну сцену, думки про життя та смерть із акцентом саме на останню – все це перевершує зомбі-екшн, адже мета авторів не налякати глядача (хоча сцени з похмурими, тривожними вайбами теж маються), а дати їжу для розуму.
«Мементо морі» – про що декілька разів говорить колоритний герой Рейфа Файнса, «пам’ятайте про смерть», перед нею всі рівні, немає інфікованих чи ні – це, звичайно, переосмислення ковіду та його глобальних наслідків. Острів у картині, де живе комуна врятованих – то Великобританія з її впізнаваним ізоляціонізмом, відгородженням від Європи та посиленими ксенофобськими настроями. Зрозуміло, чому Денні Бойл називає «28 років потому» дуже британським фільмом і має побоювання, що у США, наприклад, його зовсім не зрозуміють. Режисер розглядає цю картину як певну культурну відповідь на брекзіт – вихід Великобританії з ЄС і повернення до традиційних цінностей. Іронічно протиставляються у «28 років потому» життя на острові та на великій землі і особливо на тій, яка практикує карантинні заходи. Юний герой ніколи не бачив смартфону та не знає, що таке працювати водієм. Різницю між цими світами (острівним та іншим) досить просто пояснює швед-спецназівець із автоматом, який зустрічається на шляху Спайка та його матері. У нього на батьківщині приблизно все так саме, як у Європі зараз за наших часів. На острові ж живуть як у Середньовіччі, чергують на оглядовій вежі, стріляють з луків і напиваються при свічках в пабі під портретом королеви.
Хоча формально «28 років потому» – це продовження картини 2002 року, насправді це перезапуск цього кіновсесвіту, який можна дивитися як абсолютно самостійний фільм, і який знову, як і 23 роки тому, пропонує новий підхід до теми й жанру, що багатьох може обурити, адже фокус тут зовсім не на зомбі чи виживанні. Жодного пафосу чи повчального тону, ми маємо історію дорослішання зі своїм конфліктом поколінь, адже юний Спайк у виконанні талановитого Ельфі Вільямса – наш провідник у цьому новому світі. А якщо дуже коротко, то просто люди огородилися один одного, вбивають один одного, а той, хто зберіг залишки гуманізму, оголошений божевільним. Нічого нового, але деннібойловський погляд освіжає як ніколи.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 19 червня 2025 р.
Рік: 2025
Жанр: горрор, фільм жахів, драма, трилер, постапокаліптика
Режисер: Денні Бойл
Автор сценарію: Алекс Ґарленд
У ролях: Аарон Тейлор Джонсон, Елфі Вільямс, Джоді Комер, Рейф Файнс, Едвін Рідінг, Джек О’Коннелл, Емма Лейрд та ін.
Країна: Великобританія, США
Хронометраж: 1 год 55 хв
Фото: B&H film distribution
