Вже після «Рівня чорного», кожен новий фільм від Валентина Васяновича – справжня подія українського кіно. Його «Відблиск» був знятий ще в 2021 році й тоді ж поїхав до Венеційського кінофестивалю. Однак в український прокат виходить тільки зараз, і тепер, після повномасштабного вторгнення, картина дивиться значно потужніше. Чому режисер визначає цей фільм як пріквел до своє «Атлантиди» – в рецензії від «Дивіться кіно»
У країні йде війна, та хірург Сергій із Дніпра (Роман Луцький) розмірковує, чи варто йому на неї відправлятися. Це ще не 2022 рік і після. Події відбуваються задовго до цього, але війна вже давно точиться на сході країни. Сергій вагається, адже його професія затребувана і вдома, у Дніпрі. Однак згодом, після спілкування з донькою Поліною (Ніка Мислицька, до речі, дочка режисера), колишньою дружиною (Надія Левченко) та її новим чоловіком-військовим Андрієм (Андрій Римарук), робить свій вибір – скоро відправиться до лінії фронту.
Евакуюючи пораненого, Сергій разом із побратимом плутається у картах і потрапляє до рук ворога. Там у полоні спочатку він сам пізнає тортури, а потім дивиться, як це роблять із іншими полоненими. Його лікарські вміння ворог використовує по призначенню – щоб зрозуміти стан полонених у процесі тортур. Сергія постійно чекає складний вибір, але одного разу він буде відрізнятися особливою важкістю. Через деякий час і за певних умов героя обміняють і повернуть додому. Але справжнє повернення до звичайного життя буде не менш складним, ніж той майже щоденний вибір у катівні. У цьому йому допомагає спілкування з Поліною, але і вона, і його колишня дружина дуже хвилюються за Андрія, від якого вже тривалий час не було жодної звістки. І Сергій абсолютно точно знає, чому так. Знає, але не може сказати.
Уперше за часів незалежної України вітчизняна картина потрапила до основного конкурсу Венеційського кінофестивалю (був ще у 1992 році фільмі Кіри Муратової “Чутоивий міліціонер”, але він знятий у ко-продукції з Францією). Це сталося у вересні 2021 року, адже саме тоді відбулася світова прем’єра «Відблиску» Валентина Васяновича. Його попередня стрічка, вже згадувана «Атлантида», також прем’єрилася на цьому кінофестивалі, однак ще у паралельному конкурсі «Горизонти», де отримала головну нагороду. Престижні події як для українського кінематографа взагалі, так і для самого режисера, зокрема. Але саме зараз, коли фільм через майже три роки виходить у вітчизняний прокат, «Відблиск» максимально відгукується на тлі сучасних подій. Чому ж таким довгим виявилося очікування картини в українських кінотеатрах? Стрічка, безумовно, дозріла, але більш ранньому прокату, як це не зрозуміло, завадило саме повномасштабне вторгнення.
У фільмі досить абстрактно представлений час, тому «Відблиск» сприймається максимально актуальним – війна в країні, сумління, чи треба йти на фронт, жорсткий полон, тортури та обмін, про які ми тепер знаємо значно більше, та повернення до звичайного життя, про що суспільству ще тільки доведеться дізнатися детальніше та навчитися вірним діям.
Як режисер Валентин Васянович зняв свою п’яту художню картину, але для тих хто дивився попередні (як мінімум, найвідоміші «Рівень чорного» та «Атлантида», про які вже йшла мова вище), авторство «Відблиску» стає одразу зрозумілим, навіть без знання, хто саме його автор. Стиль режисера «зчитується» одразу та безпомилково. Об’єктивна, беземоційна камера, яка не рухається майже у всіх сценах і знімає все одним кадром (за деякими виключеннями, які глядач не побачить), повільність і відсутність динаміки зосереджені на тому, щоб спостерігати за почуттями і думками героїв, які народжуються та зростають у сюжеті майже без дії (точніше основна дія, знову за деякими виключеннями, винесена за скобки сцени), відсутність музикального супроводу, знов-таки за рідким виключенням, якщо герої самі не слухають цю музику. Але при цьому максимально вивірена картинка, яка інколи проситься на полотно. У самому «Відблиску» деякі кадри нагадують картини італійських майстрів – за композицією, використанням світла та метафорійних змістів.
Узагалі-то метафорійність – це та ж сама ознака, яка виокремлює Валентина Васяновича серед інших українських (і не тільки) режисерів. Кіно-епізод фільму – то як сцена у театрі, кожен із них часто і сприймається досить театрально, що тільки підкреслює важливість того, що відбувається у кадрі (особливо без подій як таких). Довге відкриття двері комори, такий же довгий спуск підйому на авто із крематорієм, закриття шторами вікна при поверненні, птиця вдарилася об скло, дитина спалює найголовнішу для людства книгу, собаки нападають на героя і деруть його з різних боків – безумовно, все це не прямі події, це алегоричність життя, гучний символізм, чия щільність у картині під час переповнена, але саме він постійно виступає точкою, від якої відштовхується зміст і відбувається розвиток героя. Його стриманою на емоції акторською грою вимальовує Роман Луцький. Окрім одного епізоду, що докорінно змінює життя його персонажа.
Те, за що багато режисерів борються певну частину свого творчого шляху (авторський почерк і впізнаваність стилю), Валентину Васяновичу вдалося із самого початку. Можливо, таємниця криється у тому, що він є дуже майстерним оператором (саме його камера, наприклад, знімала «Плем’я» Мирослава Слабошпицького), і всі свої найпотужніші робити знімав власноруч. При чому не тільки знімав, а й монтував також. Режисер жартує, що настільки любить цю роботу та задоволення, яке вона йому приносить, що не бажає ні з ким цим ділитися.
Основна тема «Відблиску» – це абсолютний всепоглинаючий вплив війни на життя людини, неможливість уникання її наслідків і хрупкість звичайного життя, з його довоєнними буднями і навіть проблемами. Наскільки війна руйнує життя людей і саму землю, режисер вже розповідав нам у своїй антиутопії «Атлантида», саме тому нову картину він вважає пріквелом до попередньої. За умов сучасних подій це складається у напрочуд реалістичну версію сучасності («Відблиск») і майбутнього, що нас, імовірно, очікує («Атлантида»). Можливо, не прямо у такому вигляді, як це представлено в фільмах, але певний елемент оракульського передбачення точно у наявності.
Фільми Валентина Васяновича – кіно не суто глядацьке. Його дивитися нелегко, воно потребує від глядача певної розумової залученості та інтелектуальності. В іншому випадку досить швидко стрічки стають нудними та незрозуміло повільними. Це абсолютне авторське кіно, справжній артхаус у своєму кращому сенсі, значення посилів якого потребує обговорення або, навпаки, самотнього розмірковування, але ця глядацька робота продовжується і після фіналу картини. «Відблиск» не є виключенням. Він залишає важкі думки, болючі роздуми та непросте усвідомлення, що країну ще тільки очікує у майбутньому, де майже кожна родина має близьких на лінії фронту.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 16 травня 2024 р.
Рік: 2021
Жанр: драма
Режисер та автор сценарію: Валентин Васянович
У ролях: Роман Луцький, Ніка Мислицька, Надія Левченко, Андрій Римарук, Ігор Шульга та ін.
Країна: Україна
Хронометраж: 125 хв.
Фото: Кіноманія
