A Quiet Place: Day One
Історія, яку п’ять років тому придумав Джон Красінскі та якою довів, що він не тільки класний актор, а ще і цікавий автор, отримує своє ні, не продовження, а розширення. Безпрограшна схема, коли ти зміг затягнути глядача у свій світ, де людство майже знищили інопланетні чужинці з ідеальним слухом, і тепер всім цікаво не тільки, що далі, а і як же все це сталося в самий перший день. І справді як вже можна дізнатися в кінотеатрах, а дещо особливе – в рецензії від «Дивіться кіно»
Звичайний день у Нью-Йорку, але кожен день – це як відтермінування смерті для поетеси Сем (Люпіта Ніонго), у якої остання стадія онкологічного захворювання, коли без знеболюваного вже ніяк. Вона живе в госпісі, зла но долю, але намагається примиритися з нею за допомогою свого кота Фродо (кіт Шніцель), який усюди поряд. Медбрат госпісу (Алекс Вульф) вмовляє Сем поїхати на театральну виставу в центр міста, щоб розважитися, але вона погоджується тільки через обіцянку поїсти десь там піци. Нью-Йорк у середньому звучить на 90 децибел, і майже на цій виклик з неба починає падати метеоритний дощ, який виявляється навалою інопланетних монстрів.
Сем разом із деякими людьми із госпису, а також і з іншими глядачами вистави (серед яких герой Джімона Гонсу, раніше вже знайомий за другою частиною «Тихого місця») вдалося сховатися в театрі, але оговтавшись від першого шоку та зрозумівши, що найважливіше для виживання – не видавати жодного звуку, вона разом із Фродо (ім’я якого як би натякає, що їх очікує далі) вирішує все ж таки здійснити своє бажання та відправитися на пошуки шматка піци у рідний Гарлем. Дорогою вони зустрічають інших людей, які бажають врятуватися, та інших чудовиськ, які одразу з’їдають все голосне, що трапляється під їхні вуха. На шляху Фродо виникає переляканий студент-юрист Ерік (Джозеф Квінн), який буквально виринає з метро. Кіт приводить його до Сем – вона не хоче супутників у своїй подорожі в один кінець, але кіт-компаньйон точно знає, що їй потрібно.
У 2018 році в актора Джона Красінскі народилася ідея для горрора, який він сам захотів написати, а потім і зняти. Це не був його режисерський дебют, але перші два фільми Джона не отримали стільки підтримки у професійному колі, а, головне, у глядачів, як «Тихе місце». Історія родини Ебботів, що намагається жити більш менш нормальне життя в апокаліпсисі, відгукнулася своєю теплотою та людяністю – «Тихе місце» став гітом прокату, заробив чимало грошей, затвердив статус Джона Красінскі як цікавого автора і забезпечив собі франшизну долю. Через два роки вийшов сиквел, який також мав успіх, а прямо зараз команда активно працює над третьою частиною. Паралельно студія та Джон Красінскі вже в якості головного продюсера, а не режисера, вирішили розсунути межі цього кіновсесвіту та зняти приквел про те, як же все почалося. Режисером запросили молодого, але перспективного Майка Сарноскі, який до «Тихе місце: День перший» зняв драму «Свиня» з Ніколасом Кейджем, де також досліджував емоційно зв’язані стосунки людини і тварини. Цікаво, що спочатку історію, як все починалось, повинен був знімати Джефф Ніколс, чий фільм «Байкери» прямо зараз крутять в сусідньому кінозалі. Безумовно, це було б зовсім інше кіно, але тоді світ не побачив би на великому екрані Тома Гарді на байку.
Приквелу не вдалося посунути оригінал – «Тихе місце» на тлі «Дня першого» виглядає все ж таки яскравіше та креативніше, адже пропонує нові ідеї та фокус бачення. Але приквел вийшов фільмом гідним цієї франшизи – дивитися його цікаво, він класно працює саме у жанрі горрору, адже є не просто горрором, а складнішою історією зі своїми метафорами та змістом, яка паралельно вибудовує і свою форму, а не тільки зміст. У фільмі є видовищні сцени, і їх варто дивитися саме на великому екрані (це не тільки про те, як рушиться Нью-Йорк та підривають його мости). Саме в кінозалі можна дещо ближче розгледіти інопланетних зубастих монстрів (а в деяких сценах – дуже глибоко їх роздивитися), і також чудову в своєму діапазоні гру Джозефа Квінна, який раніше запам’ятався роллю другого плану (але ж якою!) із передостаннього сезону «Дивних див» (саме він завзято на даху грав на гітарі рок). Лауреатка «Оскару» Люпіта Ніонго традиційно добре впоралася зі своєю задачею, але в горрорі ми її вже бачили і раніше («Ми» Джордана Піла), тому об’єктивно саме роль Джозефа Квінна у «Дні першому» цікавіша та дає ширше поле для самовираження.
Автори сценарію, серед яких і автор ідеї Джон Красінскі, і режисер Майк Сарноскі, як прийнято останнім часом, перекидають на 180 градусів усталені гендерні шаблони. Саме герой Джозефа Квінна проходить свій розвиток від стадії страху (яка дуже нагадує сюжетний формат «дівчина в біді») до стадії «борися, щоб вижити». Розуміючи, що один він просто не подолає цю ситуацію, Ерік не в змозі піти геть від Сем та майже переслідує її. Дівчина, яка ще до апокаліпсису прийняла факт своєї скорої смерті, навпаки, не дивлячись на важку хворобу та нестерпну біль, є сильнішою за Еріка. А, отже, тепер їй залишається змиритися з необхідністю мати супутника в своїй останній подорожі. Але, відверто кажучи, їх обох з легкістю переграє кіт Шніцель у ролі кота Фродо, який самостійно впорався зі всіма сценами! Жодного комп’ютерного кота ви не побачите у «Тихе місце: День перший», і це значно додає щирості та природності цьому фільму, а досить часто епізоди зі Шніцелем є більш видовищними за сцени з інопланетними монстрами на весь екран.
Автори «Тихе місце. День перший» рифмують напад чужинців, що летять прямо з неба на голову, з виставою в ляльковому театрі, адже люди тепер немов ті саме ляльки, які вже не здатні керувати своїм життям. Легка безшумна котяча хода нагадує, що природа здатна впоратися з інопланетним вторгненням, тоді як люди – навряд. Автори фільму вправно чергують в історії видовищні напружені сцени, в яких все летить шкереберть або саспенс вибухне глядацьким переляком, з тихими спокійними епізодами, де можна більше дізнатися про головних персонажів. Майже без слів, хоча діалогів у картині вистачає. Саме тому для фільму були дуже важливі харизматичні виконавці головних ролей (і тут знову особливий привіт Шніцелю!). В принципі Майк Сарноскі на гідному рівні демонструє, що це кіно все ж таки драма, а не просто горрор, але наприкінці історії або він сам, або правила великої тепер франшизи не дали шансу оригінальнішому розвитку особистих історій персонажів – сентиментальність викручена на повну, ліричний пафос починає різати очі, і все це відверто змазує загальне уявлення про фільм.
І, зрозуміло, що піца у «Тихе місце: День перший» – то не зовсім піца, а емоційний магніт історії. Але варто бути готовими, що після кіносеансу все ж таки треба буде знайти піцу. Окей, не у Гарлемі (хоча шкода), однак гештальт героїні захоче закрити чимало глядачів.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 27 червня 2024 р.
Рік: 2024
Жанр: горрор, фільм жахів, драма, трилер, фантастика
Режисер: Майк Сарноскі
Автори сценарію: Джон Красінскі, Майк Сарноскі
У ролях: Люпіта Ніонго, Джозеф Квінн, Джимон Гонсу, Алекс Вульф та ін.
Країна: США, Великобританія
Хронометраж: 100 хв.
Фото: B&H film distribution
