Priscilla
Дивовижно, але інколи деякі фільми, що розповідають про одні й ті самі події, з’являються дуже поряд, майже в один рік. Нещодавно всі захоплювалися акторською роботою Остіна Батлера в стрічці «Елвіс» База Лурманна, а ось у світовий прокат виходить картина Софії Копполи, яка малює короля рок-н-роллу з іншого боку. В Україні «Прісциллу» можна буде подивитися вже січні, хоча прем’єра відбулася на 7-му Київському тижні критики. Детальніше про те, чому це все одно кіно про Елвіса, а не про Прісциллу – у рецензії від «Дивіться кіно»
«Ти знаєш Елвіса Преслі?» – питає юну американку Прісциллу (Кейлі Спені) військовий у німецькому кафе. «А хто ж його не знає?» – зніяковіло каже 14-річна дівчина, чий тато був спрямований на службу до Німеччини. Куди на деякий час як військовий приїхав і Елвіс Преслі, який складно переживав розлуку із звичним життям і колом спілкування. І тут вона – зовсім дівчина, сором’язлива, красива, ніяковіє перед ним, але тягнеться і, здається, розуміє його сум за родиною. Другий та інші рази тато відпускає Прісциллу вже не так важко, і у неї справжні побачення не з хлопцем, а наче з мрією. Але зовсім скоро Елвіс їде, і, здається, забуває про неї, тому дівчина заглиблюється у сум першого кохання, яке вже стало нерозділеним.
Однак зірковий співак не забув – через деякий час Прісцилла, яку тато дуже важко відпускав на вечірки у Німеччині, але раптово погоджується, щоб вона сама поїхала до Елвіса в США, вже у його маєтку Грейсленд. Майже по приїзду співак везе дівчину з великими від здивування очима до Лас-Вегасу, до чого «пакетом» додаються снодійне та амфетамін. От тільки не секс з тим, у кого Прісцилла так захоплено закохана, що дуже засмучує дівчину. Елвіс поводить себе як джентльмен, вимагаючи зачекати до весілля. От тільки дивно, що він його все ніяк не призначає, навіть після того, як Прісцилла закінчила школу, що спочатку було основною умовою. Але при цьому Елвіс суворо спостерігає за колом її спілкування, самостійно формує за власним смаком її стиль і відкидає звинувачення у невірності, яку Прісцилла постійно підозрює, маючи перед очима чисельні статті у пресі щодо романів співака. Або вона тут, у Грейсленді, слухняно чекає біля слухавки дзвінка чи рада його бачити по приїзду, або двері відчинені, та він знайде собі ще купу тих, хто питати ні про що не буде – приблизно такі умови кохання від короля рок-н-роллу.
Режисерка Софія Коппола написала свій фільм (разом зі сценаристкою Сандрою Гермон) за книгою самої Прісцилли Преслі «Елвіс і я». Більше того, головна героїня стала продюсеркою проекту та дуже активно його підтримувала, з’являючись на всіх важливих прем’єрах, у тому числі й на світовій – в основному конкурсі Венеційського кінофестивалю, де після показу вона плакала. За словами Прісцилли, Софія Коппола відмінно попрацювала та їй вдалося вхопити настрій і атмосферу їхніх стосунків із Елвісом Преслі, в яких відбувалося дорослішання Прісцилли від дівчинки до жінки. Однак не всі в родині співака поділяли цю думку. Єдина їхня дочка, народження якої також показано у фільмі, Ліза Марія Преслі, до своєї раптової смерті, яка сталася ще до прем’єри картини, встигла ознайомитися зі сценарієм фільму та виступила різко проти трактовки стосунків її батьків. «Мій батько складає враження хижака і маніпулятора», – написала Ліза Марія Софіїї Копполі, однак режисерка відповіла, що у картині він постає складною особистістю, та вони, як автори, змалювали його з чуйністю.
Насправді, все так і є. Образ Елвіса Преслі у «Прісциллі» поданий абсолютно без моральних висновків та засудження, хоча деякі факти з його та Прісцилли біографії у наші часи виглядають дикістю. Навряд чи глядачі мали подібне уявлення про короля рок-н-роллу та взагалі замислювалися про початок його стосунків із майбутньою дружиною. Але, якщо зупинитися, відійти у бік та подумати, то підґрунтя для кохання, коли тобі лише 14 років, а твій обранець – всесвітня 24-річна зірка, у домі якого ти мешкаєш, наче пташка у золотій клітці, виглядає, м’яко кажучи, не дуже. І хоча сама Прісцилла каже, що тоді були інші часи, навіть не заглиблюючись у деталі їхніх стосунків, висновки щодо хижака зробити складно, але маніпуляцією віє постійно.
Зрозуміло, чому Лізі Марії Преслі боліло щодо подібного образу батька, але найцікавіше тут – благословення матеріалу від самої Прісцилли та намагання Софії Копполи передати різні нюанси почуттів у світі героїні, юної та закоханої. Вся історія показана для глядачів саме очима Прісцилли – шлях її дорослішання від сором’язливої дівчини до жінки, яка починає усвідомлювати потреби мати власне, а не Елвіса, життя. Цей стиль подання ісьлоії дуже близький для режисерки Софії Копполи – попередні її роботи («Цнотливі самогубці», «Марія-Антуанетта», «Фатальна спокуса») відрізняються тонкістю, чуттєвістю, різними відтінками складних переживань і сумлінь жіночих персонажів. Це те й саме, що режисерка відтворює і у «Прісциллі» – делікатно, розмірено, з особливою ніжністю і тендітністю. Неймовірний стиль того часу, який відображений режисеркою-фетишисткою у деталях – їх хочеться розглядати, за ними зчитувати зміну часів і атмосфери у житті Прісцилли та Елвіса Преслі. Все це витончено, чуйно та талановито доповнюється музикою, особливо пам’ятаючи, що компанія Elvis Presley Enterprises заборонила авторам фільму використовувати пісні співака. І як зняти кіно, де один із головних героїв – король рок-н-ролллу, без його музики? Відповідь знає Софія Коппола, яка досить концептуально вийшла із цієї ситуації.
Кейлі Спені обережно, пошепки та навшпиньки, малює на екрані образ Присцілли, постійно опускаючи очі та наче пригнічуючи бажання говорити свою думку. За це й отримала на Венеційському кінофестивалі кубок Вольпі як краща акторка. Однак чим далі повинен розвиватися сюжет у фільмі та його головна персонажка, тим більше стає зрозумілим, що він ходить по коло – і це коло замкнуте на Елвісі Преслі. Приділяючи багато уваги початковому періоду стосунків дівчини та співака, режисерка зводить життя її героїні повністю до його постаті, що, вірогідно, так і було в реальності. Але шляху, коли та як Прісцилла виростає із дівчини до жінки, якій вже потрібне інше життя, приділено значно менше уваги, що робить фінал фрагментарним, зім’ятим, поспішним. Через це картина розападається на епізоди із життя Прісцилли та Елвіса та підсилюється відчуття, що головний герой у фільмі – все ж таки король рок-н-роллу. Коли його вплив на героїню зменшується, картина біжить галопом і досить хаотично, розчарованно завершується.
Однак цікавим виявляється дивитися фільм «Елвіс» База Лурмана, а потім «Прісциллу» Софії Копполи. Сама режисерка радить зробити саме так, адже вони з Базом зняли кіно про зовсім різні речі. І якщо перший фільм показує становлення короля рок-н-роллу та його, так би мовити, суспільне, публічне життя, то другий вимальовує іншого Елвіса Преслі – домашнього, приватного, зачиненого за дверима. Джейкоб Елорді, який зовнішнє, як і Остін Батлер, не надто схожий на співака, при цьому і не намагається максимально його копіювати. Образ від Джейкоба природніший, емоційніший, чуттєвіший та значно тепліший, ніж досить афішно-плакатний, але ідеально виконаний від Остіна Батлера. Здається, Софія Коппола навмисно відшукала актора, який має яскраво виражену сексуальну харизму, що одночасно заземляється його м’якою, чарівною посмішкою. При цьому різниця між головними персонажами – Прісциллою та Елвісом – постійно підкреслюється відсутністю спільних інтересів, який у цих двох лише один – сам Елвіс, що відображено в різноманітних естетських деталях. Навіть зріст акторів – мініатюрна Кейлі Спені поряд з височенним Джейкобом Елорді – одразу налаштовує, що ці двоє – абсолютно різні люди, яким не судилося бути разом аж до самої смерті одного з них.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – у січні 2024 р.
Рік: 2023
Жанр: драма, мелодрама, байопик
Режисер: Софія Коппола
Автори сценарію: Софія Коппола, Сандра Гермон, Прісцилла Преслі
У ролях: Кейлі Спенні, Джейкоб Елорді, Ері Коен, Дагмара Домінчик, Тім Пост, Лінн Гриффін, Ден Бірн та ін.
Країна: Італія, США
Хронометраж: 113 хв.
Фото: А24
