Indiana Jones and the Dial of Destiny
П’ята картина, яка фінальна у пригодах археолога-авантюриста, демонструє, що у своєму поважному віці Гаррісон Форд, як і раніше, той самий герой, що не може спинитися перед чолом своєї допитливості – риси, яка завжди відокремлює справжніх учених. Режисер Джеймс Менґолд, що зайняв місце незмінного у попередніх фільмах Стівена Спілберга, виконує всі пригодницько-авантюрні вправи сумлінно, але все ж таки без нової іскри, про що детальніше – у рецензії від «Смотрите кино»
Не кожного авантюриста здатна настигнути пенсія, але доктор археології, професор Генрі Джонс (Гаррісон Форд), знаний як Індіана, був вдалим у своїх пригодах, хоча у загальному результаті і не досить вдалим в особистому житті. Наприкінці свого професійного життя Інді читає байдужим студентам досить нудні лекції, а вдома на самоті в основному засинає перед телевізором і бурчить на пісні The Beatles із сусіднього вікна. Але день виходу на пенсію багато чого змінить для Індіани Джонса, залишилося лише витримати привітання від колег у вигляді торта та непотрібного годинника. А потім у барі до нього неочікувано приєднається його похресниця Гелена (Фібі Воллер-Брідж), яку він раніше називав прізвиськом «вомбат» та яку зовсім не впізнав.
Колись наприкінці Другої світової війни Індіана з її батьком Безілом Шоу (Тобі Джонс) ледь ноги забрали від нацистів і дещо з собою прихватили. Антикітеру – певну реліквію, яку сконструював ще Архімед за давніх часів, і яка вважалась втраченою. Вона вміє визначати положення небесних тіл, а теоретично – і дещо значно більшечому мозок не кожного науковця повірить. Нацисти тоді все одно не зрозуміли, що то таке є, адже шукали для свого фюрера зовсім інше. За винятком одного німецького фізика (Мадс Міккельсен), із-під носа якого Інді з Безілом цю реліквію і викрали. Згодом батьку Гелени вона зовсім не давала спокою – він намагався розгадати таємниці Антикітери та вважав, що вона наділена особливими здібностями. І ось, через роки, коли батька вже давно помер, Гелена навідалася до хрещеного, адже ця реліквія після певних подій зберігалася у нього. Тепер вона хоче її собі для написання докторської дисертації, але була би не проти знайти й інші частини Антикітери (адже це лише її половина). Однак, як і раніше, за цією реліквією полює той самий німецький вчений – він давно живе у США та працює на їхній уряд, але не втрачає божевільної надії на відновлення Третього Рейху.
«Індіана Джонс і реліквія долі» – один такий у всій франшизі. Джордж Лукас, який приймав участь у написанні сценаріїв до всіх попередніх картин про Індіану Джонса (саме він вигадував базові історії), у п’ятому фільмі не робив цього зовсім. А Стівен Спілберг як головний у всьому проекті, що знімав чотири перших картини, цього разу передав місце у режисерському кріслі Джеймсу Менґолду – режисеру, безумовно, талановитому та цікавому, адже саме він випустив «Логан» і «Ford проти Ferrari», а ще раніше чимало фільмів, які вже увійшли в історію кіно. Але, здається, що Стівен Спілберг, Джордж Лукас разом із Гаррісоном Фордом – то є невід’ємні інгредієнти «Індіани Джонс». Вилучи щось одне – і фільм невловимо втратить. А вилучи одразу дві змінні (вони залишилися лише як продюсери) – і картина протягом своїх пригод може повернути у невірному напрямку.
Хоча одразу треба наголосити: Джеймс Менґолд зняв не погане кіно. Воно дарує особливі радощі не тільки тим глядачам, хто ще в дитинстві задивися до дірок фільми про пригоди навіженого археолога у капелюсі та з батогом, а й тим, хто має можливість лише вперше познайомитися з цим героєм (і тоді їм можна тільки щиро заздрити, адже у них попереду чотири захоплюючих картини – окей, три плюс одна). Так що робить «Індіану Джонса і реліквію долі» не поганим кіно? В ньому присутні гостросюжетні пригоди, які, традиційно, повинні ось-ось завершитися фіаско через свою безвихідність, але за крок до цього, як завжди, знайдуть ту соломинку, що все врятує. Також на місці жарти Індіани, його фірмовий капелюх, без якого він нікуди (якщо тільки до авдиторії на лекції), потерта кожана куртка, сумка через плече та, звичайно, батіг. Це все викликає здорову ностальгію, адже коли камера знімає Гаррісона Форда зі спини, його майже не відрізнити від героя часів «У пошуках втраченого ковчегу», «Храму долі» чи «Останнього хрестового походу». А погляд, не дивлячись на зморшки (присутні або вилучені комп’ютерними технологіями), зберігає свої навіжені іскри, які, імовірно, більше є характерними для самого Гаррісона, ніж для Інді.
Актор, як і раніше, багато трюків виконує самостійно, не дивлячись на свій 80-річний вік, для чого вправно тренувався на велосипеді та тривалими пішими прогулянками, але в інтерв’ю завзято додає, що у будь-якому кадрі, якщо ви бачите його обличчя – актуальне чи омолоджене – означає, що саме він робить цей важкий каскадерський номер. Тому Гаррісон може і коня на скаку… ні, не зупинити, а заскочити на нього та скакати шахтами в метро, і з літака майже стрибнути, і віртуозно уходити від погоні. Але для нього вкрай було важливим, щоб герой не уникав свого віку, а, отже, будьте готові почути про пластини у колінах, нездорові суглоби та інші підстаркуваті жарти.
Джеймс Менґолд разом зі сценаристами Джезом і Джоном-Генрі Баттервортом, а також Девідом Кеппом взяли перевірену формулу цієї франшизи, яку Стівен Спілберг із Джорджем Лукасом винайшли в «Індіані Джонс і Храмі долі», а закріпили в «Індіані Джонс і Королівстві кришталевого черепу» – це три персонажних складові: авантюрно-відчайдушний головний герой із нестримною жагою до відкриття нового, норовлива та розумна жінка, яка слідує за ним, але за своїми мотивами, та малий, що швидшіший та хитріший за головного героя, а іноді й значно кмітливіший, особливо у кризових ситуаціях. Все це є в новому «Індіані Джонсі і реліквії долі», але в дещо іншому форматі. Жінка хоча й норовлива, але не любовний інтерес Інді, вона тепер хоче бути сама по собі (і за кермом вправна, і в шахрайстві, і по морді дати може), а малий (Ітан Айсидор) – то невід’ємний додаток до неї, а не до головного героя. І ось тут відбувається ще один змістовний фінт.
Фібі Воллер-Брідж у ролі похресниці Індіани Джонса у багатьох випадках віддзеркалює самого Індіану Джонса. Вона не тільки через малого перетягує на себе функції головного героя у сюжетній формулі, вона робить багато чого як він – жартує та хитрує, кидається у вир пригод із палаючими очима та не кидає друзів у біді, коли, здається, що всьому повний гаплик. Іноді пробігає думка, що Гелена – той самий ідеальний син Індіани Джонса, яким не став Матт Вільямс у виконанні Шайі ла Бафа в «Королівстві кришталевого черепу». Фібі Воллер-Брідж дуже добре вписується у цю гру. Вона, безумовно, цікава, талановита акторка із яскраво вираженою харизмою та професійним розумом, яка не пасує поряд із нестримною чарівністю Гаррісона Форда, що не втрачає із роками своєї сили.
Усі традиційні складові успіху «Індіани Джонс» у новому фільмі на місцях. Режисер Джеймс Менґолд витримує шалений пригодницький темп і не збавляє обертів, деякі екшн-сцени не дають глядачу перевести дух і по-справжньому захоплюють. Разом із цим Джеймс Менґолд вправно виконує завдання щодо накинути фанатам ностальгії, імітуючи стиль розповіді Стівена Спілберга. Але! Коли ти робиш як хтось, забуваючи про себе, тобі ж ніколи не стати, як той, під кого ти робиш (це об’єктивно неможливо), але у процесі ти забуваєш і про себе – класного режисера з нетиповим поглядом на цікаві історії, які ти завжди міг розказати нетривіальним способом. Саме це і трапилося із «Індіаною Джонсом і реліквією долі», що видно і без збільшуваного скла особливо у самій розв’язці. Саме це і трапилося з Джеймсом Менґолдом, який завзято демонструє Стівена Спілберга, але випускає саму родзинку – бути собою. Інакше навіщо ти взагалі за це брався?
Хоча при звуках вже традиційної мелодії Джона Вільямса, глядацьке серце завмирає в очікуванні пригод, які обіцяють дві (а тепер навіть дві з половиною) години здорового, давно позабутого ескапизму. Нацисти, на жаль, не виглядають такими вже застарілими антагоністами у сучасних умовах нашого буття. Друг Індіани Джонса із Єгипту Саллах у виконанні Джона Ріс-Девіса тільки підвищує ностальгічний градус, а швидке зникнення із сюжету героя Антоніо Бандераса скоріше розчарування, але не таке щоб і тривале. Адже Інді разом із історією в стрімкому темпі несеться на зустріч пригодам, які обов’язково повинні завершитися надихаючи, та протягом яких він насправді почуває себе живим.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 29 червня 2023 р.
Рік: 2023
Жанр: пригоди, комедія, екшн, бойовик
Режисер: Джеймс Менґолд
Автори сценарію: Джез Баттерворт, Джон-Генрі Баттерворт, Девід Кепп, Джеймс Менґолд
У ролях: Гаррісон Форд, Фібі Воллер-Брідж, Мадс Міккельсен, Тобі Джонс, Бойд Холбрук, Джон Ріс-Девіс, Антоніо Бандерас, Карен Аллен, Олів’є Рихтерс, Шонетт Рене Вілсон, Томас Кречман та ін.
Країна: США
Хронометраж: 154 хв.
Фото: Disney та Кіноманія
