Blink Twice
Не кожен режисерський дебют буває таким. Тим більше якщо це режисерський дебют відомої акторки Зої Кравіц, яка тепер запроторила собі місце серед найцікавіших молодих режисерок сучасності. Не дивлячись на те, що її жахаючий трилер – абсолютний мейнстрім за змістом і формою, картина тим часом підіймає досить гострі та суперечливі питання для сьогодення, про що детальніше – в рецензії від «Дивіться кіно»
Незрозуміло чому, але Фріду (Наомі Акі) так і тягне погуглити Слейтера Кінга (Ченнінґ Татум), який рік тому вибачався за свої необачні вчинки, а після поїхав вирощувати город на власний острів та займатися там психотерапією. Острів, власне, для цього і був куплений. Він, Слейтер Кінг – філантроп і IT-магнат, звісно, що дуже багатий. Вона, Фріда – манікюрниця та офіціантка, яка не завжди знаходить гроші, щоб заплатити орендну плату за квартиру. Але в неї є подруга Джесс (Алія Шокарт), разом із якою сміхом і підтримкою вони долають труднощі. А також втискаються в однакові, але різнокольорові сукні, потай прямуючи на закритий захід від того самого Слейтера Кінга.
Щоб міліонер звернув на тебе увагу, просто впади поряд із ним на підлогу. Це спрацьовує і у Фрідиному випадку. І ось спочатку багатій, дивлячись на дівчину довгим магнетичним поглядом, знайомить Фріду та її подругу з усіма своїми друзями. І наче якось ніяковіє від цього, сором’язливий делікатний магнат. А вже через декілька годин всі разом вони летять його приватним літаком на той самий острів, де планують затусити на декілька днів. Так все і відбувається – наче в казці. Мальовнича природа, комфортні кімнати у великому будинку, голубий басейн із коктейлями, вечері в білих однакових сукнях та декілька крапель легкого наркотику на язик, щоб вечірні веселощі були особливими. Але від самого початку всі гості здали свої телефони, місцевий персонал дивиться на тебе з якимись двозначними посмішками, а Джесс наче жартівливо питає: «Жертвоприношення буде до вечері чи після?».
Звичайно, що головною подією трилера «Кліпни двічі» є той факт, що його зняла Зої Кравіц, яку всі знають як акторку за серіалами «Велика маленька брехня» та «Меломанка», а також фільмами «Шалений Макс: Дорого гніву», «Фантастичні звіри і де їх шукати» і, звичайно ж, за нещодавнім «Бетменом». Акторська кар’єра Зої успішна, там вона вже давно всім довела, що не просто дочка співака Ленні Кравіца і акторки Лізи Боне. Однак Зої прагнула більшого. Сім років вона думала над нетривіальною історією влади чоловіків над жінками, а пару років тому разом із сценаристкою Е.Т. Фігенбаум, з якою вони працювали над «Меломанкою», Зої написала свій сюжет про розваги дорослих і багатих на далекому острові, попередньо давши йому назву «Острів кісок», яка говорить сама за себе.
Так з’явився сценарій, який зовсім скоро народився у фільм – Зої не просто змогла знайти кошти на зйомки у мальовничій Мексиці, але і підписала на своє кіно досить відомий акторський склад, серед яких є молоді зірки, що тільки сходять, але також й обличчя, що вже давно знайомі. До перших відноситься виконавиця головної ролі Наомі Акі, яка у «Кліпни двічі» віртуозно впоралася з багатьма крупними планами, а до цього вже зіграла Вітні Г’юстон у байопику та одну із детективок у серіалі «Кінець грьобаного світу», або Адріа Архона, в якої у «Кліпни двічі» яскрава роль другого плану, а раніше її можна було бачити в серіалі «Андор» або у фільмі Річарда Лінклейтера «Кіллер». Серед других (тих, кого вже давно знаємо) згадаємо Крістіана Слейтора та Джину Девіс, які, здається, вже чималий час не знімалися в чомусь примітному на великому екрані, або Кайла МакЛаклена, що все частіше там мерехтить, і це приємно.
Вишенькою на цьому акторському торті, звичайно, виступає Ченнінґ Татум. Він не просто у головній ролі, в яку вписується максимально ефектно й як влитий. Він так захопився цим проектом, що став продюсером «Кліпни двічі», а також супутником життя для режисерки, вже готуючись до весілля в наступному році. У всіх своїх інтерв’ю Ченнінґ із захопленням розповідає, що в цій картині, в кожній її деталі – всюди сама Зої Кравіц, темна, непередбачена, лякаюча. Щоб це не означало! У будь-якому разі ролі із подібними змістами в фільмографії Ченнінґа Татума ще не було, і його м’яка тепла харизма грає на руку фільму, який обернеться, звичайно, зовсім не тим, чим здається на початку.
Головні теми «Кліпни двічі» виступають як його сильною складовою через свою підкреслену актуальність та суспільну затребуваність, так водночас і слабкою – на певному етапі вони передбачувані та прогнозовані. Але Зої Кравіц не лякається йти і дещо далі, ставлячи наприкінці питання, які обертаються на 180 градусів із початком. Вчорашні тримачі влади потуплюють очі та виконують будь-які накази тих, хто був жертвами, але зміг повернути собі суб’єктність, а разом із нею – ту саму владу з присмаком насолоди, від якої неможливо відмовитися.
Острів та всі ізольовані на ньому люди – чоловіки і жінки, що вкрай важливо – безумовно виступають макетом суспільства, в якому все ще є сильними патріархальні устої з проявами влади у різних її формах (маніпуляції, гайзлайтинг, насильство тощо), але при цьому посилюється й нещирість нової етики з її подвійними стандартами та пристосуванням. У цьому суспільстві чоловіки кривдять жінок – безвідповідально та безкарно. Жінкам ніхто не вірить (як і вони самі собі теж), їх ніхто не слухає, і навіть самі жінки кажуть, що забуття – то це дар, тому навіщо каламутити воду. Серед чоловіків не тільки кривдники, але й спостерігачі – це ті, які лише дивляться та ніяких дій не здійснюють. Але прикро, що до самого кінця немає місця в цій жахливій імітації сучасного суспільства жодному адекватному чоловічому персонажу, що одразу впливає на об’ємність історії. Тим більше жінки, безумовно, можуть впоратися зі всім самі, але до якої реальності вони приходять у фіналі «Кліпни двічі»?
Особливу жахаючу чарівність фільму одразу додає камера оператора Адама Ньюпорт-Берра (який, до речі, знімав серіал «Ейфоія») – він показує глядачеві цю історію максимально естетично за композицією, кольорами та несподіваними ракурсами. Додаткову винахідливість цьому куту зору привносить такий же несподіваний монтаж – інколи дуже швидкий та ритмичний, що народжує в глядачеві тривогу, хоча вже в інший сценах – спостережливий та зосереджений, що цю тривогу тільки посилює. Зої Кравіц, яка розповідає, що вчилася на знімальних майданчиках відомих режисерів, із якими працювала (Джордж Міллер, Стівен Содерберґ, Метт Рівз), виявилася прилежною ученицею – вона вправно зібрала в цільний твір всі актуальні змісти сучасності, що під час зарифмовує з флорою та фауною «Кліпни двічі», візуальну естетику, цікаві деталі, що постійно повторюються, музичний супровід і динамічний темп історії.
Психологічний трилер – так, мабуть, можна найточніше визначити жанр «Кліпни двічі», хоча сприйняття тональності фільму постійно змінюється – від мелодрами до напруженого горрору. Однак саме на психології будується сюжет «Кліпни двічі» – її гендерних відмінностях та проживанні травмованості. Забуття чи проживання травми – що є кращим для людини? Зої Кравіц дає однозначну відповідь, а потім сама ж її перекреслює. Тому висновки робити треба лише нам, глядачам.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 22 серпня 2024 р.
Рік: 2024
Жанр: трилер, горрор, драма, детектив
Режисер: Зої Кравіц
Автори сценарію: Зої Кравіц, Е.Т. Фігенбаум
У ролях: Наомі Акі, Ченнінґ Татум, Аліа Шокат, Крістіан Слейтер, Адріа Архона, Саймон Рекс, Джина Девіс, Гейлі Джоел Осмент, Кайл МакЛаклен, Левон Гоук та ін.
Країна: США, Мексика
Хронометраж: 1 год 42 хв
Фото: Warner Bros. та Кіноманія
