Killers of the Flower Moon
Кожен новий фільм Мартіна Скорсезе – це завжди кіноподія особлива. «Вбивці квіткової повні», яких режисер зняв за документальною книгою, подія подвійно особлива, адже, не дивлячись на те, що Мартін – італоамериканець і не має відношення до корінних народів Америки, він вважає цю картину особистою, яка вже досить давно жила в його думках, не маючи форму. Як режисеру знов удалося зняти найважливіше для суспільства та кінематографа кіно – в рецензії від «Дивіться кіно»
Повертаючись з Першої світової війни, протягом якої він служив поваром, Ернест Буркхарт (Леонардо Ді Капріо) приїжджає в Оклахому, де його дядько, місцевий землевласник і скотар Вільям Хейл (Роберт де Ніро), з порогу просить називати його Королем і ставить племіннику два головних питання життя: чи любить він гроші та як ставиться до жінок? Вони живуть у резервації на території осілості племені осейдж, які нещодавно стали багатіями та самоназваним другом яких вважає себе Вільям Хейл. Уряд переселив індіанців на місцеві землі, які були зовсім голі, бідні та неродючі, і прогадав у цьому, адже саме на цих землях фонтаном пішла нафта, і ось вже через деякий час осейджі (не без боротьби) отримали великі гроші. А разом з цим – і великі проблеми.
Почувши від племінника обидві відповіді «так», Король пропонує придивитися до місцевих індіанок, які у майбутньому стануть спадкоємницями великих статків. Дивовижно, але білі колонізатори вимушені у цьому місті працювати на заможних індіанців – слідкують за господарством, голять у цирульні, возять їх на авто за справами. Саме так кмітливий Ернест знайомиться з молодою індіанкою Моллі Кайл (Лілі Гледстон), у сім’ї якої нещодавно від серцевої недостатності померла одна із трьох сестер. До неї серед місцевих осейджів траплялися й інші дивні смерті, але мало хто на це звертав уваги, окрім їхніх найближчих рідних.
Досить швидко Ернест знаходить з Моллі спільну мову, і дівчина, яка розуміє також і меркантильні причини уваги до себе, стає місіс Моллі Буркхарт і народжує Ернесту дітей. Протягом цього часу іншу її сестру Анну (Кара Джейд Майєрс) знаходять застреленою, а майже слідом помирає їхня мати (Танту Кардінал), і таким чином Моллі разом із ще одною сестрою успадковують нафтові гроші. Однак дівчина не вважає загибель всієї своєї родини випадковістю, і всіляким чином намагається провести розслідування. Не одразу, а через значний час до міста приїжджає агент нещодавно утвореної ФБР – Том Вайт (Джессі Племонс), який підходить до справи не так, як його попередники.
Виявляється, що Мартін Скорсезе зняв перше велике кіно, яке у свій фокус ставить історичну справедливість стосовно корінних народів Америки. Не знайти в американському кінематографі іншої значної картини, що вимальовувала би пришлих на місцеві землі колонізаторів у настільки неприглядному вигляді. Майже жодного позитивного персонажу (агент ФБР не рахується, адже глядач про нього нічого толком і не знає), а лише підсвітка всіх відтінків жадібності, цинізму та меркантильності, жаги до влади та дріб’язковості, початкові кроки становлення жорсткого капіталізму. Вирок, який буде винесений у фільмі, це практично вирок усім колонізаторам, які і зараз, через дві-три сотні років залишаються у своїх набутих злочинним чином правах. Можливо, не на пряму (в матеріальному плані), але прийнятими нормами, стереотипами та негласними правилами, що й досі глибоко сидять у суспільному підсвідомому.
Майже всю свою кар’єру Мартін Скорсезе знімав своє кіно про таких як він сам – крутих блідих хлопців, часто з емігрантського (італійського) кола, які намагаються певним чином досягти в житті щось значного. Стати успішними в тому сенсі, як їм бачиться – і це рідко коли був шлях прозріння та благодійності. Однак у 90-х роках з режисером сталася певна криза сприйняття свого місця проживання, коли він разом з родиною з’їздив на екскурсію у резервацію. За словами самого Марті, раніше він ніколи не думав про індіанців та історичні особливості їхнього життя в Америці. Просто це проходило повз нього. Але тут щось відбулося – щось вибухнуло у голові як ідея чи намір, але не знаходило своєї форми виходу. До моменту, коли до рук режисера у 2017 році потрапила документальна книга Девіда Гренна «Вбивці квіткової повні. Нафта. Гроші. Кров», і тоді він побачив свій фільм – ту історію, яку повинен розказати. Але робити це без індіанців не було сенсу, тому що подібне виглядало би лише фікцією, фальшивкою, імітацією.
Декілька місяців Мартін Скорсезе вмовляв про співробітництво вождя Ведмедя, Що Стоїть – осейджі повинні були з’явитися в фільмі, актори повинні були говорити їхньою мовою, плем’я повинно було консультувати режисера і всю команду. І ось за декілька місяців Мартін Скорсезе зробив те, чого не робив уряд США протягом багатьох років – він повернув довіру між осейджами та білими людьми. Саме так сказав той вождь, який разом із своєї родиною приїхав до Канського кінофестивалю у травні цього року, де відбулася світова прем’єра «Вбивць квіткової повні» (на жаль, поза конкурсом). Картини, яка одразу буде записана до класики світового й особливо американського кіно. Бо вона і є такою за своєю формою, змістами та суспільною значимістю. Все зійшлося до одного і на сьогодні ідеальний час для виходу цього фільму.
Режисерська геніальність Мартіна Скорсезе залишається при ньому, і він, як і всю свою фільмографію, продовжує досліджувати те, з чим знайомий найкраще – того самого білого чоловіка, який з різних боків проявляється у кожному фільмі режисера. У «Вбивцях квіткової повні» він не розповідає історію племені осейджів, екстраполюючи її на історію всіх корінних народів. Ні, він веде оповідання з позиції тих, хто прийшов на землі цих людей і зробив їх своїми. Два роки працюючи над сценарієм разом із Еріком Ротом (у якого, до речі, є «Оскар» за «Форреста Гампа»), Мартін Скорсезе у певний час взяв його і переробив повністю. Перша версія була дуже схожою на класичні екшн-фільми, де суворі агенти в ковбойських капелюхах, заплутане розслідування загадкових убивств, хороші білі хлопці ловлять поганих білих хлопців за вбивства індіанців, до яких нікому нема діла, просто великі гроші потекли не туди. «Вбивці квіткової повні» повинні були стати яскравим вестерном-трилером із Леонардо Ді Капріо у ролі того самого агенту ФБР Тома Вайта.
Але Лео прочитав сценарій і сказав режисеру щось на кшталт «Марті, це все не те». На думку актора, історії не вистачало головного – її серця, емоційного ключа, за допомогою якого глядач повинен був підключитися до подій, а не просто спостерігати за захоплюючим розслідуванням. Глядач повинен жахатися від простоти та банальності зла, від морального окислення американського суспільства грошима і владою. І тоді Мартін Скорсезе прозрів – серце цієї історії індіанка Моллі Буркхарт, адже персонально саме навколо неї розкручується маховик подій. Останнім аргументом слугував і той факт, що Леонардо Ді Капріо хотів зіграти Ернеста Буркхарта – негативного персонажа, який при цьому не є головним негідником історії. Частини пазлу зійшлися, режисер побачив своє кіно під іншим кутом, який давав йому неочікувану призму, але при цьому ставив у логічний ряд його нещодавніх картин без позитивного персонажу («Ірландець», «Вовк із Волл-Стріт»). Не злякало його і те, що у цьому процесі він втратив студію (Paramount Pictures відмовилася від зйомок), яка не стала ризикувати грошима (адже Марті треба було $200 млн) через те, що екшн-трилер перетворився на сурову драму (то вони ще не знали про хронометраж майже у 3,5 години!). За проект культового режисера змагалися декілька стримінгів, і перемогу отримав Apple TV+, до компанії якого і перейшов знімальний процес.
Ніколи не дізнаємося, яким би було те кіно до переписування сценарію, але знаємо тепер напевно, що «Вбивці квіткової повні» Мартіна Скорсезе стали видатним фільмом – таким, після якого 80-річний метр із гордістю може йти на спокій (але він не стане, спокійно!). Таким, в якому на екрані ми знову бачимо разом Леонардо Ді Капріо та Роберта де Ніро, чого не траплялося принаймні 30 років, а під шефством цього режисера – ніколи (і як так?). До речі, саме Роберт де Ніро порадив Мартіну Скорсезе придивитися до юного актора, після зйомок з ним у фільмі «Життя цього хлопця. Правдива історія» Тобі Вульфа. А Боб, за словами Марті, таке робить нечасто.
Обидва актори у «Вбивцях квіткової повні» творять професійні дива, але саме Лео Ді Капріо пірнає у свого меркантильного, дріб’язного, бідного всередині, що жодне багатство світу не здатне прикрите цю моральну пустку персонажа. Серце сінефіла посмикується від задоволення, коли актор трагікомічно вимальовує того, кого глядач не в змозі ані полюбити, ані пробачити, ані зненавидіти. Він змінює свою зовнішність не у плані реквізиту чи гримерних штук – він повністю змінює її емоційно, мімікою та навіть, здається, новими для нього зморшками. «Свою Моллі я люблю, але гроші – більше», – ця найвлучніша характеристика звучить із вуст самого героя, який, що найстрашніше, самостійно і не розуміє, що за безодня розверзалася в його душі. Перед нами банальний бовдур, який виступає провідником злочинних намірів та об’єктом постійних маніпуляцій дядька.
Однак саме Лілі Гледстон, виконуючи головну жіночу роль, дає глядачу розуміння, яких дивовижних глибин та сама безодня, якою жахаючою була історія корінних народів, та якою несправедливістю оберталася для них людська ницість пришлої білої людини. Маловідома до цієї картини акторка зовсім не тьмяніє на тлі зіркових зубрів Леонардо Ді Капріо та Роберта де Ніро. Своєї спокійною, врівноваженою грою Лілі Гледстон демонструє вроджену гідність та кмітливий розум героїні, яка знаходить в собі сили бути принциповою та безстрашною.
«Вбивці квіткової повні» – це монументальна сага, мальовниче історичне полотно, яке намагається не стільки відновити історичну справедливість, скільки показати, яким простим і зрозуміло очікуваним був генезис расових упереджень, що зазнали та зазнають на собі і корінні народи, і темношкірі (до речі, погроми в Талсі, коли білі американці напали на чорних у самому заможному районі в США, відбулися у той самий час і згадуються у фільмі). Але якщо про расові проблеми темношкірого населення в американському суспільстві зараз говорити мейнстрімно, схожа дискримінація «червоношкірих» все ще залишається у багатьох випадках поза дискурсом.
Тому кіно від Мартіна Скорсезе не тільки цікаве й видатне, воно ще і важливе. Режисер вкотре демонструє риси талановитого оповідача історій, які його особисто вразили. Поряд із масштабними зйомками, що відбувалися у тому числі і на місті зазначених подій, та акторськими дивами, що роблять на екрані виконавці головних ролей, Мартін Скорсезе, завдяки оку оператора Родріґо Прієто, з яким вже неодноразово працював, відтворив насичену автентичністю картинку 20-х років. В ній, у першу чергу, дивує не яскравість культури корінних народів, а злам глядацького шаблону, коли бачиш заможних індіанців, яким прислужують з очами заздрості блідолиці. На створення тривожної атмосфери, що згодом переросте у гнітючу невідворотність зла, непомітно працює музикальний ряд від композитора Роббі Робертсона, з яким режисер співпрацював протягом всієї своєї кар’єри, але більше не буде – той пішов із життя два місяці тому. Тихий методичний пульс індіанських мотивів на задньому плані задає ритм фільму та дарує неочевидний саспенс.
«Вбивці квіткової повні» стали для Мартіна Скорсезе дуже особистим фільмом, що підкреслює не тільки тривалий час, протягом якого він був «вагітним» ідеєю зняти кіно про корінні народи, та ретельність, з якою він працював над сценарієм і самою картиною, широко залучаючи індіанців до процесу. Наприкінці фільму в іронічній післямові, знятій у стилістиці тру-крайм, кожен глядач дізнається, чому для Марті це особливий фільм. Режисер досить часто в своїх стрічках з’являється у невеликих камео, і те, яке це трапилося у «Вбивцях квіткової повні», говорить саме за себе.
Дивіться кіно!
В українському прокаті – з 19 жовтня 2023 р.
Рік: 2023
Жанр: драма, трилер, вестерн, детектив, історичний фільм, кримінальний фільм
Режисер: Мартін Скорсезе
Автори сценарію: Ерік Рот, Мартін Скорсезе, Девід Гренн
У ролях: Леонардо Ді Капріо, Лілі Гледстон, Роберт де Ніро, Джессі Племонс, Брендагн Фрейзер, Танту Кардінал, Кара Джейд Майєрс та ін.
Країна: США
Хронометраж: 206 хв.
Фото: B&H film distribution
